Здрастуй, «Бабушка»!

Хочу трохи розповісти про цілющі властивості сосни, а також ознайомити з рецептами виготовлення в домашніх умовах соснового дьогтю та скипидару. Ще в давнину сосну вважали чарівним деревом, яке оберігає від нещасть і має унікальні цілющі властивості. Лікарською сировиною сосни є бруньки, пагони, хвоя, смола-живиця й деревина. У сосні містяться ефірні олії, вітамін С, ряд цінних мікроелементів й інші активні речовини.

Унікальним засобом усунення фізичного й розумового виснаження, лікування бронхіальної астми, емфіземи легень, захворювань травного тракту й дихальної системи вважається сосновий мед. Щоб приготувати 1 кг соснового меду, потрібно 70-80 зелених шишок сосни, зібраних у травні до дозрівання, залити в емальованому посуді трохи більшою кількістю за об’ємом, чим 1 л, води, довести до кипіння й проварити протягом години. Якщо шишки після цього проколюються вилкою, відвар можна злити, якщо ж вони не зварилися, то варять їх ще кілька хвилин до готовності. Готовий відвар проціджують, засипають у нього 1 кг цукру й варять, постійно помішуючи, доки цукор повністю не розчиниться. Після охолодження до 40-50°С додають у сосновий мед 1-1,5 ст.л. свіжовичавленого лимонного соку, переливають мед у скляний чи керамічний посуд, закривають його й залишають на зберігання в темному прохолодному місці. Вживають цілющий засіб по 1,5 ч.л., запиваючи водою, 4 рази на день за 20 хвилин до їди.

Присипання ран сухою, подрібненою до порошку живицею сприяє їх швидкому загоєнню. Присипані порошком рани прикривають бинтом. Накладення на ніч на болісне місце компресів і примочок із смолою сосни, змішаної порівну за об’ємом зі свинячим топленим внутрішнім жиром, прискорює загоєння трофічних виразок. Ефективно при ранах, виразках залити 100 мл води 1 ч.л. бруньок сосни, довести до кипіння, проварити 10 хвилин, процідити й довести відвар окропом до первинного об’єму рідини. Розчинити в ньому 0,5 ч.л. подрібненого прополісу й регулярно обробляти розчином проблемні ділянки шкіри.

Відвар соснових бруньок відмінно позбавляє ішіасу (запалення сідничного нерва) й суглобового болю. Треба 50 г сировини залити 5 склянками води, проварити на слабкому вогні до викіпання половини об’єму рідини, процідити, розчинити у відварі 125 г цукру й залишити до охолодження. Коли температура розчину знизиться до 50°С, розчинити в ньому ще 125 г цукру й пити по 50 мл 4 рази на день за 15-20 хвилин до їди.

При артриті 0,5 ст.л. бруньок сосни й 1 ст.л. подрібненої соснової хвої заливають 0,5 л води, кип’ятять 15 хвилин, проціджують і двічі на день роблять із відваром на болісні місця компреси.

Ангіна мине, якщо подрібнити й змішати 2 ч.л. трави звіробою, 1,5 ч.л. бруньок берези повислої, по 1 ч.л. бруньок сосни, листя шавлії й м’яти перцевої, залити суміш увечері 500 мл окропу, витримати ніч, а вранці процідити й випити настій рівними порціями за 4 рази протягом дня. Пити за 15 хвилин до їди. Можна при ангіні й ГРЗ (гостре респіраторне захворювання) залити 450 мл молока 1 ст.л. подрібнених верхівок молодих соснових пагонів, прокип’ятити 10 хвилин на слабкому вогні, настояти 3 години, процідити й випити відвар теплим маленькими ковтками за 4-5 разів протягом дня. Ним же полоскати хворе горло.

Для приборкання хвороби Боткіна треба змішати 0,5 ч.л. листя кропиви, 1,5 ч.л. трави золототисячника, по 2 ч.л. трави хвоща польового й соснових бруньок, залити суміш 2 склянками окропу, проварити 10 хвилин, процідити й пити по 60-70 мл відвару 4 рази на день перед їдою. Курс лікування — 2 тижні.

Якщо турбують попрілості ніг, мокрі мозолі на п’ятах, треба змішати 1 ст.л. гліцерину, 1 дес.л. пшеничного крохмалю й 5 г перетертої до порошку смоли сосни, потім потримати ноги 5 хвилин у теплій ванні й накласти ввечері на болісне місце марлевий тампон, просочений маззю. Закріпити й залишити на ніч. Робити так щовечора до загоєння утворень.

Сосновий дьоготь — це темна, густа, липка рідина, отримана з деревини сосни. Він, на відміну від березового, тоне у воді, а при ретельному збовтуванні частково розчиняється у ній. Оскільки сосновий дьоготь має протимікробні й протипаразитні властивості, його використовують для дезінфекції вигрібних ям і сміттєвих ящиків. В офіційній медицині застосовують дьоготь сосни при шкірних захворюваннях у вигляді мазей, лініментів та дігтярного мила. Передозування дьогтю призводить до отруєння, тому в чистому вигляді його рекомендується використовувати обережно, наносячи на шкіру тонким шаром раз у 2-3-дні.

При запущеній корості вражені місця обмивають настоєм тютюну (1 ст.л. сировини залити склянкою гарячої води температурою 50-55°С, настояти 3 години й процідити), а потім змащують сумішшю 1 білка сирого курячого яйця, курячого посліду на кінчику ножа й 0,5 ч.л. затверділого, подрібненого до порошку соснового дьогтю. Після цього накладають бинтову пов’язку. Можна змішати 1 ч.л. скипидару, 1,5 ч.л. індичого жиру, 1 ст.л. олії й регулярно натирати цією сумішшю вражені коростою місця.

Цей рецепт адресую тим, хто страждає від дерматиту, псоріазу й екземи. Потрібно 2 великих зубчики часнику зварити, розім’яти, перемішати з 1 ч.л. подрібнених плодів шипшини, що настоювалися 10 днів на 1 ст.л. олії, 0,5 ч.л. соснового дьогтю та 0,5 ч.л. меду, просочити сумішшю прокладки, зроблені з бинта, прикласти їх до проблемної ділянки шкіри, зверху прикрити вощеним папером і закріпити пов’язкою. Процедуру проводити кожні 2-3 години.

Сосновий дьоготь отримують двома способами:

1-й спосіб. Викопати яму, стінки якої ущільнити глиною, і в центрі ями зробити з каменю піч із дном, спрямованим у бік вихідного отвору. Дно печі обов’язково має бути з нахилом. Соснову деревину дрібно розщепити й щільно укласти тріски в піч. Зверху, щоб перекрити доступ кисню, щільно вкрити болотом із мохом і підпалити сосну. Сосновий дьоготь починає витікати назовні не раніше, ніж через 2 години. Процес витікання дьогтю триває кілька днів.

2-й спосіб. У дні чавунця об’ємом на 6 і більше літрів просвердлити отвір діаметром 3-4 см, помістити чавунець у більшого розміру каструлю й місця зіткнення одного й другого посуду обмазати глиною так, щоб досягти герметичності їх з’єднання. Наповнити чавунець сосновою деревиною, зверху прикрити чавунною сковородою й герметично замазати краї глиною. Потім каструлю разом із нижньою частиною чавунця закопати в землю, а зверху на сковороду покласти двопудову гирю. Розвести навколо каструлі з чавунцем невеликий вогонь і підтримувати його протягом 3 годин. При горінні в глині з’являтимуться тріщини, їх потрібно відразу замазувати. Через 3 години вогонь загасити, викопати посуд і акуратно злити в скляний посуд дьоготь, що зібрався в каструлі. Зберігати його герметично закритим.

Частіше, ніж сосновий дьоготь, використовують при ряді захворювань живичний скипидар. Для добування живиці треба зробити на стволі сосни кілька неглибоких надрізів. Збирати живицю, що з них витікає, в герметично закритий посуд. Чистий скипидар отримують при застосуванні першого способу отримання соснового дьогтю. Він добре розчиняється в окремих органічних розчинниках, а ось у воді практично нерозчинний. Скипидар легко випаровується, а при температурі приблизно 35°С може загорітися. В аптеках його продають ще під назвою «Олія терпентинова».

Скипидар буває білим, отриманим зі свіжої, тільки що зібраної живиці, та жовтий. У білому скипидарі є саліцилова кислота, яка прискорює загоєння трофічних виразок, діє антибактеріально й зменшує секрецію потових залоз. У жовтому скипидарі знаходиться олеїнова кислота, яка пом’якшує подразливу дію живиці.

Білий скипидар стимулює функцію всіх органів, підвищує артеріальний тиск, робить тугорухомі сухожилля, м’язи та зв’язки менш жорсткими, м’якшими й рухливішими. Жовтий скипидар знижує артеріальний тиск, розсмоктує нарости на суглобах при артриті, розчиняє відкладення кальцієвих солей у сухожиллях та зв’язках, сприяє усуненню наслідків інсульту та мієлопатії. Ще він розширює венозні й артеріальні капіляри, а також менше, ніж білий, викликає печію та поколювання шкіри. Обидва види скипидару мають знеболювальні властивості, їх використовують у вигляді інгаляцій або розбризкувань у приміщенні при гнійному бронхіті та гангрені легень. Вживати скипидар не можна.

Щоб упоратися з невралгією, в склянку окропу вливають 1 ст.л. живичного скипидару, ретельно розмішують, просочують сумішшю бавовняну тканину й накладають її у вигляді компресу на болісне місце. Тримають, скільки зможуть витерпіти.

Перитоніт (запалення очеревини) — хвороба тяжка, яка іноді призводить до летального результату, тому при нападі захворювання слід негайно викликати «швидку допомогу». Перитоніт може виникати при гострому апендициті, холециститі й інших подібних недугах. Лікувати його тільки народними засобами не можна, а ось до приїзду «швидкої допомоги», щоб полегшити напад, слід змішати за об’ємом 1 частину живичного скипидару й 2 частини будь-якої олії, просочити сумішшю лляну тканину й накласти її у вигляді компресу хворому на живіт. У рот йому покласти шматочок криги. Тримати кригу до розчинення, постійно випльовуючи талу воду.

У комплексі скипидар застосовують для усунення тяжкої застуди й грипу з підвищенням температури тіла, кашлем, нежиттю й ломотою тіла. В цьому випадку на місця ломоти ставлять медичні банки, а в інші ділянки тіла втирають суміш із 5 мл скипидару й 2-3 крапель олії. Після втирання їх утеплюють. Окрім цього, треба подрібнити й змішати по 1 ч.л. листя мати-й-мачухи та малини, 1,5 ч.л. малинових ягід і 2 ч.л. трави материнки, залити суміш 0,5 л окропу, витримати 5-7 хвилин на киплячій водяній бані, процідити й пити по 100 мл настою 4 рази на день.

Упорається скипидар із пневмонією (запалення легень) і плевритом. При цих захворюваннях потрібно змішати 1,5 ст.л. скипидару й 2 ст.л. подрібненої сочевиці, залити суміш 300 мл окропу, настояти 5 хвилин і просочити сумішшю лляну тканину. Накласти її у вигляді компресу на груди, зверху прикрити сухою тканиною й закріпити пов’язкою. Надіти теплу кофту або укутатися теплою ковдрою й посидіти 5-15 хвилин. Постійно заглядати під край компресу, щоб переконатися, що немає на тілі опіку. При щонайменшому дискомфорті відразу компрес зняти. Після зняття протерти тіло ватою, змоченою в теплій воді, обережно витертися насухо й тепло укутатися. Якщо шкіра дуже почервоніла або потріскалася, треба протерти її олією або дитячим кремом. Скипидарні обгортання протипоказані при всіх захворюваннях шкіри.

Щоб угамувати біль у грудях при туберкульозі, здолати бронхіт і коклюш (кашлюк), треба змішати за об’ємом 1 частину скипидару, 2 частини несолоного свинячого топленого внутрішнього жиру й добре змастити груди приготовленою сумішшю. Можна використовувати її у вигляді гірчичників. Кількість проведення щоденних процедур визначається по самопочуттю хворого.

Люмбаго (простріл) лікується поетапно протягом 6 днів. Першого, третього й п’ятого днів м’якуш свіжих плодів терну завертають у марлеву пов’язку з 4-5 шарів, просочену аптечною настоянкою валеріани, й накладають її у вигляді компресу на поперек. Тримають, доки зможуть витерпіти. Другого, четвертого й шостого днів лікування втирають у поперек до почервоніння й відчуття тепла по 5 мл скипидару. Накладають зверху шар житнього тіста завтовшки до 0,5 см, прикривають чистим папером, закріплюють бинтом і утеплюють. Тримають компрес 40 хвилин, але при сильній печії знімають раніше. Після зняття випивають маленькими ковтками 0,5 склянки теплого кип’яченого молока, в якому розчинено 2 г харчової соди й 0,5 ч.л. меду. Всі процедури проводять двічі на день.

Зубний біль незабаром мине, якщо просочити скипидаром марлевий тампон, віджати його й прикласти до щоки з боку хворого зуба.

Хочу попередити, що при активних формах туберкульозу, загостренні психозу, вираженій серцевій недостатності скипидар можна застосовувати лише після консультації з лікарем.

Із повагою — Борис Антонович Лебеденко, м. Кропивницький