Здрастуй, «Бабушка»!

Вже багато років я страждаю від хвороби Паркінсона, але прогресувати недузі не дозволяю. Деяким своїм досвідом поспішаю поділитися.

Як відомо, розвиток хвороби Паркінсона залежить від наявності в клітинах головного мозку дофаміну (нейромедіатор, що виробляється в мозку людей та тварин). Чим більше його, тим краще.

Сприяють збільшенню кількісті дофаміну позитивні емоції й повноцінний сон. Я поповнюю його запас, тим самим зменшуючи тремор, малюванням. Купила дитячі книжки-розмальовки, кольорові олівці й розфарбовую малюнки тією рукою, яка найбільш уражена тремором. У мене це ліва. Коли малюю, зникають скутість і напруга м’язів, а мозок поповнюється крапелькою дофаміну.

Ще його збільшенню в клітинах головного мозку сприяють танці. Я танцюю під свої улюблені мелодії навіть тоді, коли готую обід. Включивши мелодію, згинаю руки в ліктях, виставляю на рівні грудей, випрямляю хребет, ставлю рівно голову, піднявши підборіддя, й роблю крок — поворот наліво, крок — поворот направо, переходячи при цьому з п’яти на носочок і назад. Танцюю так по 3-4 хвилини кілька разів на день. Це сприяє зміцненню хребта, що дуже важливо при паркінсонізмі.

Щоб не «засинав» інтелект, практикую вправи для розвитку пам’яті. Наприклад, беруся лівою рукою за ніс, а правою — за ліве вухо, потім ляскаю в долоні й змінюю руки. З кожним разом прискорюю виконання вправи. Окрім цього, час від часу читаю навпаки текст. Перевертаю сторінку низом вверх і читаю вголос, намагаючись правильно, з виразом та якомога швидше вимовляти слова.

По черзі стою по декілька секунд у позі чаплі, закривши очі, то на одній, то на іншій нозі. Таким чином ще крапельку дофаміну отримую. Подібних вправ можна придумати багато.

Всі вони допоможуть боротися з хворобою Паркінсона.

Не можна забувати й про розробку рук. Можна стискувати й розтискати в руках тенісні м’ячики, ліпити фігурки з пластиліну, в’язати, вишивати і т.д.

Добре заспокоює нервову систему при паркінсонізмі спів. Іноді настрій такий, що вити хочеться, не те що співати, і перші кілька строчок пісні звучать тужливо, надсадно, але потім нерви заспокоюються і співаєш із задоволенням. Ось вам і ще одна крапелька дофаміну.

Щоб сон був міцним, я дуже часто п’ю о другій половині дня заспокійливі настої. Готую їх із сухого листя м’яти, меліси й собачої кропиви. Заливаю 1 ч.л. подрібненої сировини 0,5 л окропу, настоюю 10-15 хвилин, проціджую і випиваю настій ковтками за 30-40 хвилин.

Ось так і уникаю загострення хвороби Паркінсона.

Із повагою — Тетяна Федорівна Левченко, Черкаська обл.