Здрастуй, «Бабушка»!

Хочу детально розповісти про остеомієліт — інфекційне запалення всіх складників кісткової тканини, тобто кістки, окістя й кісткового мозку.

На жаль, до остеомієліту схильні й грудні діти, й дорослі. Насамперед недуга вражає тих, у кого слабкий імунітет, підлітків у період статевого дозрівання і людей похилого віку, у яких знижений поріг чутливості до інфекційних захворювань. Хвороба може проявлятися в будь-якому місці опорно-рухового апарату, але найчастіше запалення виникає в трубчастих кістках і хребті.

Провокує появу хвороби інфекція, яка потрапляє в організм при пораненнях і травмах через кров з інших осередків ураження тіла. Також остеомієліт часто розвивається при цукровому діабеті, ревматоїдному артриті й інших подібних захворюваннях.

З урахуванням місця її виникнення, хвороба буває епіфізарною, тобто з ураженням суглобових кінців, і діафузарною — з ураженням позасуглобових кінців. Може проявлятися як у гострій, так і в хронічній формах, а також мати форми атипій, що виникають внаслідок специфічної конкретної інфекції.

Загальні симптоми для всіх видів остеомієліту — це поява набряклості й почервоніння шкіри в уражених недугою місцях, а у кожному конкретному випадку симптоматика залежить від агресивності збудника, стану захисних сил організму й часу локалізації запального процесу.

Гострий остеомієліт починається із запалення в кістковому мозку. На прогресуючій стадії з’являється гнійна флегмона. Розвивається цей вид остеомієліту швидко, супроводжується інтоксикацією, погіршенням імунітету і, якщо його не лікувати на самому початку, може статися омертвіння кісткового мозку із залученням до нього губчастої тканини й компактної пластинки.

Хронічний остеомієліт — це результат несвоєчасного надання допомоги при гострому або ж його неповне лікування. При хронічному остеомієліті йде стійке омертвіння кісткової тканини, зване секвестром. Секвестри різних розмірів, намагаючись знайти вихід назовні, шукають його в області м’яких тканин, де утворюють гнійні свищі (нориці), отвори яких можуть знаходитися збоку від осередку хвороби. Через свищі виділяються дрібні шматочки кістки разом із гноєм. Шкіра в районі нориць ущільнюється і змінюється в кольорі. Цей процес супроводжується ниючим болем, який не дає спокою ні вдень, ні вночі.

Запущений хронічний остеомієліт супроводжується порушенням загального стану здоров’я з перебоями в роботі серця, печінки й інших органів. Хвороба призводить до розвитку худорби, прогресуючого зниження апетиту й неповноцінного сну, через що у багатьох хворих з’являються неврастенічні симптоми і психічна неурівноваженість. СОЕ в крові збільшується, через падіння гемоглобіну відзначається токсична анемія, а при серйозному загостренні недуги не виключений прояв лейкоцитозу — стану, що характеризується надлишком білих кров’яних тілець у крові.

Поява білка в сечі свідчить про порушення роботи нирок. Ще хронічна форма остеомієліту, якщо з нею не боротися, часто призводить до розвитку ниркової недостатності, а це загрожує надалі летальним результатом.

Ще одним із ускладнень хвороби є прорив гною в суглоб і появу гнійного артриту, що призводить до зараження крові.

За походженням остеомієліт ділиться на неспецифічний, при якому збудниками є бактерії роду коків, і специфічний — результат дії певної мікрофлори, наприклад, туберкульозної. До гнієродної патогенної мікрофлори відносяться стафілококи, стрептококи й пневмококи. Серед цих видів найбільш частим збудником є золотистий стафілокок. Джерелом його може бути простий фурункул, зуб, уражений карієсом, ангіна й запалення нирок. У дитячому віці від такого виду остеомієліту частіше страждають хлопчики. Разом із коками висіваються й такі мікроорганізми, як кишкова паличка, клебсієла (рід умовно-патогенних бактерій, що відносяться до сімейства ентеробактерій), вульгарний протей (бактерія синьо-зеленого гною), анаероби (мікроби, здатні рости й розмножуватися без доступу вільного кисню) й інші подібні мікроорганізми. Всі вони негативно впливають на імунітет.

Якщо збудники проникають у кістку через кров, розрізняють гострий гематогенний, первинно-хронічний гематогенний (внутрішні мікроби) й негематогенний — травматичний і вогнепальний (зовнішні мікроби потрапляють при операціях і вогнестрілі) остеомієліт. На гематогенний остеомієліт частенько хворіють підлітки й школярі, а також при нагноєнні пупка він може розвинутися у новонароджених. Оскільки хвороблива мікрофлора може проникнути в організм через слизові оболонки рота й носоглотки, через глотку й шкіру, батьки, щоб вчасно виявити появу остеомієліту, особливо мають бути уважні, коли діти хворіють на гайморит, гнійний отит і тонзиліт. Також істотно впливають на появу гематогенного остеомієліту особливості будови кісток хворого, ефективність кровопостачання його кісткового апарату, схильність організму до прихованої бактерійної мікрофлори, особливості перебігу процесу зміни складу крові й кровотоку, а також достатню кількість кисню в крові, органах і в усьому організмі.

Гематогенний остеомієліт починається несподівано з підвищення температури тіла. Потім з’являються марення, галюцинації й інтенсивний біль. Хвора кінцівка вимагає знерухомленння, виникає набряк, тканина в ураженому хворобою місці гаряча на дотик. Десь на третій день з’являється ущільнення кістки, шкіра над осередком ураження червоніє, з’являються гнійники в різних органах. Оскільки при цих симптомах на ранній стадії захворювання рентген не дозволяє діагностувати остеомієліт, його часто плутають із пневмонією, гепатитом, пієлонефритом і починають лікувати ці недуги. Тому хворого бажано госпіталізувати, зробити йому переливання крові й провести інші оздоровчі заходи.

Гострий гематогенний остеомієліт може бути легким, без сепсису, коли температура тіла вище 380 не підвищується, а біль помірний, і тяжким, коли присутня гнійна інфекція, температура тіла підвищується до 400 і вище, відбувається інтоксикація, що призводить до загальної слабкості, блювоти й втрати апетиту, біль у проблемному місці посилюється, набряклість збільшується, а шкіра темніє. Відбувається зневоднення організму, присутній головний біль, порушується водно-сольовий обмін і украй слабким стає імунітет. Здатність згущуватися крові порушується, її склад змінюється, в ній з’являється багато лейкоцитів, а в сечі присутній білок. Робота важливих органів розстроюється і не виключений варіант переростання недуги в гемолітичну жовтяницю, при якій шкіра набуває відтінку лимонного кольору, випорожнення тяжке й різко виражена анемія.

Токсична форма остеомієліту спостерігається у людей з дуже слабким здоров’ям. Вже в перший день захворювання така людина втрачає свідомість, у неї періодично виникають судоми, температура тіла й артеріальний тиск дуже знижуються і погіршується робота серцево-судинної системи. Без швидкої медичної допомоги тут не обійтися.
Ускладненнями гострого гематогенного остеомієліту можуть бути гнійний артрит, плеврит, пневмонія, перикардит, абсцес мозку й інші тяжкі наслідки.

Остеомієліт лицьової частини є гнійно-некротичним запаленням кісток щелепи. Біль спочатку виникає в області зіпсованого зуба, а потім переходить на всю щелепу. Хвороба супроводжується швидким підвищенням температури тіла до 40-41°, з’являється озноб із пекучим болем, що посилюється, який проявляється по ходу трійчастого нерва, підщелепні лімфатичні вузли збільшуються і стають болісними, з рота чути неприємний запах. У цьому випадку лікування полягає у видаленні хворого зуба, розтині гнійника, призначенні антибіотика й полосканні ротової порожнини 3-4 рази на день трав’яним настоєм (подрібнене листя шавлії й квітки ромашки змішати порівну за об’ємом, залити 1 ст.л. суміші склянкою окропу, настояти півгодини, процідити й додати в настій трохи 0,02% розчину фурациліну).

Внаслідок проникнення в тіло хребетного стовпа через кров гнієродних мікробів виникає гострий гнійний остеомієліт хребта. Рівень ураження визначається фахівцем при постукуванні по хребцях і остистих відростках, а також при візуальному огляді набряку й припухлостей. Захворювання спричиняє появу гнійника попереду або ззаду хребетного каналу. Якщо його не локалізувати своєчасно, існує вірогідність прориву недуги в просвіт хребта (спинномозковий канал), що істотно ускладнить процес перебігу й лікування хвороби. Повноцінне обстеження обов’язково проводити в стаціонарі. Хворому, щоб виключити провисання тулуба й «утиск» хребця, потрібний постільний режим на ліжку з дерев’яним щитом. Також, щоб уникнути здавлення ураженого хворобою місця, передбачається витяг хребта. Для цього узголів’я ліжка піднімають на 25-30 см і фіксують тіло хворого, щоб виключити його сповзання вниз. Можуть накладатися гіпсові або матер’яні корсети. При медикаментозному лікуванні передбачаються антибіотики, вітаміни, знеболювальні й інші засоби.

При ускладненні перебігу хвороби хірургічним шляхом розкривається гнійник і робиться дренування гнійно-запального осередку.

Спостерігаються і випадки туберкульозного остеомієліту хребта, коли ушкоджується кілька хребців. При туберкульозі в тілі хребця виникають туберкульозні горбки, а потім процес омертвіння з утворенням крупозного осередку, що призводить до розпаду враженого тіла хребця. Можуть також уражатися дужки й відростки. Зрештою патологія хребта призводить до його викривлення й утворення горба.

Існують 4 основні симптоми туберкульозного остеомієліту:

1. Болі, спочатку невизначені, без конкретної локалізації, що супроводжуються у нічний час криками хворого. Вони можуть бути й блукаючими, виникаючи в районі хребта й закінчуючись на поверхні стегна чи гомілки. Буває, що впливають на шлунково-кишковий тракт, симулюючи виразку, ниркову коліку, аднексит і апендицит. Біль збільшується при навантаженні й рухах хребта.
2. Обмеження рухливості хребта. Хворий при цьому через силу нахиляється, у боки повертається усім тілом, стоїть, спершись ліктем, а в положенні сидячи тримає руки в упорі на стільці.
3. Викривлення хребта.
4. Розвиток паралічів.

Щоб зберігати здоровий стан хребта, ним треба займатися постійно. Корисно виконувати масаж спини з цілющими настоями та мазями. Окрім цього, по 10-12 днів на квартал уживати оздоровчий настій. Потрібно подрібнити сухими й змішати по 1 ст.л. гарбузових ручок і трави мучниці, залити суміш 400 мл окропу, настояти 2 години, процідити й пити по 100 мл настою тричі на день за півгодини до їди.

Зупиняють розвиток остеомієліту й народними засобами.

Корисно 4-5 разів на день робити на проблемні місця на 1-2 години компреси з насиченим відваром вівсяної соломи. Щоразу компрес утеплювати.

Ефективне змащування вражених остеомієлітом ділянок тіла соком три-, п’ятирічного алое. Окрім цього, вживати його по 30-35 крапель тричі на день за півгодини до їди.

Фіолетовим бузком теж лікують остеомієліт. Потрібно сухими квітками або бруньками рослини нещільно наповнити скляну літрову банку, залити доверху якісною горілкою, щільно закупорити й залишити на 2 тижні в темному місці при кімнатній температурі. Обов’язково кілька разів на день вміст посуду збовтувати. Після настоювання процідити й 4-5 разів на день робити з настоянкою на 1-2 години на проблемні місця компреси. Зверху прикривати целофаном і утеплювати.

Непогано 1 склянку головок опалої кульбаби залити двома склянками нашатирного спирту, витримати 10 днів у темному місці при кімнатній температурі, процідити й двічі на день утирати настоянку в болісні місця.

Років 20 тому мій знайомий вилікував у свого чотирнадцятирічного сина остеомієліт горіховою настоянкою. Потрібно наповнити подрібненими ядрами волоських горіхів до половини об’єму скляну літрову банку, залити доверху горілкою, щільно закрити посуд і витримати 2 тижні, 3-4 рази на день збовтуючи його вміст, у темному місці при кімнатній температурі. Після цього процідити й пити по 20 мл (дітям — по 5 мл) настоянки тричі на день перед їдою. Можна півсклянки внутрішніх перегородок волоського горіха залити 200 мл горілки, настояти 10 днів, щодня збовтуючи, в темному місці при кімнатній температурі, процідити і вживати настоянку так само, як і попередню. Ще треба перетерти сухими до порошку й змішати 0,2 г муміє, по 2 ст.л. цибулевого лушпиння та білої глини, залити суміш 0,5 л окропу, через 12 годин процідити й пити по 1/4-1/3 склянки настою 3-4 рази на день перед їдою, а також обов’язково — за півгодини до сну. Глина, використовувана в суміші, має бути жирною на дотик, очищеною від дрібного сміття, гілочок і каменів. Сушити її потрібно тільки на сонці. Після першої сушки перетерти до порошку і знову витримати 2 години на сонці. Зберігати глину в порошку в посуді з кераміки або темного скла.
Для якнайшвидшого рубцювання при остеомієліті свищів (нориця) потрібно часто промивати їх свіжовичавленим із листя кропиви дводомної соком.

Із повагою — Борис Антонович Лебеденко