Здрастуй, «Бабушка»!

Хочу ознайомити читачів газети з такими оздоровчими процедурами як обтирання, обгортання, укутування й компреси.

Для проведення загального обтирання на проблемне місце накладають ввечері змочене у воді кімнатної температури й ретельно віджате простирадло, а потім поверх простирадла енергійно розтирають руками до відчуття тепла тіло. Після цього простирадло знімають, обливаються водою приємної температури й ретельно розтираються вологим грубим махровим рушником. Далі витираються насухо, вкриваються сухим простирадлом, ковдрою і сплять до ранку.

Таке обтирання сприяє поліпшенню периферичного кровообігу й поліпшенню обміну речовин. Протипоказане його проведення при підвищеній нервовій збудливості, пороку (ваді) серця й після нещодавно перенесеної пневмонії.

Укутування (обгортання) тіла у вологе простирадло — один із найдієвіших засобів водолікування. Розрізняють загальні, часткові й осередкові вологі укутування. Вони можуть бути прохолодними, теплими й гарячими.

Укутування — це мистецтво, яке при правильному проведенні може стати панацеєю, але, якщо зробити його неправильно, воно може зашкодити. Головною умовою правильно проведеного укутування є нормальна теплота ніг, що вказує на правильний розподіл крові в організмі. Якщо кінцівки холодні, перед укутуванням їх обов’язково треба зігріти, розтерши сухим рушником або приклавши грілку.

Повне укутування протипоказане при пороку (ваді) серця, проблемах із судинами й при нервовій збудливості.

Прохолодні укутування (температура води від 0 до 26°С) зазвичай застосовують для зниження підвищеної температури тіла, усунення неврозу, суглобового ревматизму, паралічу й зупинки кровотеч. Теплі укутування (температура води 36-39°С) нормалізують обмін речовин, позбавляють ожиріння й подагри.

Для проведення повного укутування з товстого грубого полотна шиють широку сорочку з рукавами, не зшиваючи її спереду, яка при надяганні волочиться по підлозі. Змочують її в холодній або теплій воді, надівають, краї сорочки заводять спереду один за другий і лягають на розстелену на ліжку вовняну ковдру. Добре укутуються нею і лежать так 1,5-2 години. Щоб здолати неврастенію, безсоння й зупинити розвиток гіпертонії, тривалість процедури зменшують до 30-40 хвилин.

Одужання настане швидше, якщо при проведенні укутування змочувати сорочку у відварі вівсяної соломи або соснових гілок (на 7 л води беруть до 1 кг соломи або 2 кг гілок. Кип’ятять півгодини, а потім 30 хвилин настоюють).

Проводять повні обгортання з лікувальною метою щотижня, а для профілактики — щомісяця.

Можна замінити сорочку простирадлами. Для цього застилають ліжко товстою вовняною ковдрою й замочують у відварі 2 широкі простирадла. Одне простирадло віджимають, застилають ним зверху ковдру й відразу на неї лягають. Обертають цим простирадлом руки, ноги, потім віджимають друге простирадло й прикривають ним усе тіло, починаючи від підборіддя. Укутуються нижньою ковдрою й вкриваються ще двома вовняними ковдрами.

Нижнє обгортання або тричетвертне укутування проводиться до пахвових ямок. При цьому голова, шия, плечі й руки залишаються неукутаними. Його застосовують для нормалізації підвищеної температури тіла, усунення набряклості ніг, суглобового ревматизму й, паралельно з лікувальним голодуванням, при ожирінні.

«Пояс Нептуна» — різновид нижнього обгортання. За його допомогою приборкують суглобовий та м’язовий біль ніг. Проводять це обгортання з холодними відварами соснових, березових, тополиних бруньок, трави полину, хвої сосни та шишок хмелю. Для цього 3 рушники з грубого полотна шириною по 0,5 м і завдовжки по 3 м скачують по довжині в рулон, залишаючи нескачаними по 80 см кожного рушника, і змочують ці частини в рослинному відварі. Змочивши, віджимають і обгортають ними ноги й нижню частину тулуба. Зверху вологу тканину обмотують сухою частиною рушника й скріплюють вільні кінці шпильками. Тримають пояс до висихання. Можна в ньому й спати.

Половинне укутування роблять від пупка до стоп включно. Застосовують його у поєднанні з іншими процедурами для усунення запаморочення, безсоння, ревматизму, подагри, геморою, приборкання хвороб серця, легень, нирок, сечового міхура й жіночих запальних захворювань. Час проведення такого обгортання з обов’язковим теплим укутуванням — 1,5-2,5 години.

Коротке обгортання роблять від пахв до колін. Застосовують його для поліпшення стану здоров’я при хворобах серця, нирок і печінки.

Дуже широко в народній та офіційній медицині застосовують компреси — місцеві вологі обгортання.

Щоб компрес виконав очікувану від нього дію, необхідно заздалегідь до почервоніння розтерти місця накладення. Розтирання може бути сухим або холодно-вологим.
Найкраще робити компреси з багаторазово випраною грубою лляною тканиною, вафельним рушником або марлею, складеною в кілька шарів.

Охолоджувальні або напівзігріваючі роблять з великим вмістом відвару або води, в якій розчинені сіль, оцет і так далі, зверху прикривають фланеллю і змінюють у міру зігрівання.

Зігріваючі компреси віджимають сильніше, прикривають ретельніше фланеллю й залишають на триваліший час. При зігріваючому компресі на відповідну ділянку тіла накладають складений в кілька шарів, змочений у холодній воді (15-20°С) і віджатий шматок м’якої тканини, поверх якої кладуть шматок непромокального матеріалу так, щоб він виступав за краї компресу на 2-3 сантиметри. Все це укутують шаром вати, вовняною тканиною, фланеллю або сукном і фіксують бинтом. У особливих випадках, коли вимагається створити в місці накладення компресу достатньо вологу теплоту, між компресом і фланеллю поміщають непромокальний матеріал (пергаментний або вощений папір, целофан, клейонку, шкуру).
Тканину з-під компресу після застосування потрібно відразу ретельно випрати в теплій воді з милом і добре сполоснути в проточній воді.

Якщо змочити й віджати тільки частину тканини й покрити її сухим кінцем, що залишився, вийде тонізуючий компрес. Його застосовують при запаленнях і для посилення нервової напруги в прикритій компресом ділянці тіла.

При забитті на проблемну ділянку відразу накладають складену в кілька шарів, змочену в холодній воді й віджату тканину. Кожні 5 хвилин накладають свіжий холодний компрес. Проводять процедуру протягом 10-60 хвилин. Компреси, що охолоджують, застосовують осередково для зупинки носової кровотечі, швидкого усунення наслідків опіку й нормалізації підвищеної температури тіла (в цьому випадку їх накладають на лоб та потилицю). Іноді, щоб заспокоїти сильне серцебиття, холодні компреси роблять на область серця.

Сольова пов’язка — різновид зігріваючого компресу, що накладається на хворий орган або поблизу нього вкругову. Пов’язку роблять зі старої багаторазово випраної лляної тканини, складеної в 3-4 рази, або марлі, складеної у 8 разів. Готову пов’язку опускають в заздалегідь прокип’ячену воду з сіллю (1 частина за об’ємом солі на 10 частин води), виймають, охолоджують, потрусивши, й укутують нею проблемне місце, заздалегідь протерши його вологою тканиною. Фіксують бинтом. Такі пов’язки роблять на лоб і потилицю при нежиті й головному болю, на лоб, потилицю, шию, спину — при грипі, на болісне місце — при забитті, нариві, ревматизмі й радикуліті.

Багатошарова пов’язка — компрес, використовуваний для усунення карієсу (костоїда), свища (нориця) й кіст. Представляє вона собою холодний, добре віджатий, складений у 4-8 разів компрес. Коли він висихає, на нього зверху накладається інший, такий самий холодний, але з більшим вмістом води, ніж перший. Після висихання другого компресу його знову не знімають, а накладають зверху третій. Тривалість такої процедури — 10-12 годин.

Компрес головний роблять перед сном і залишають на всю ніч. Він сприяє приборканню головного й ревматичного болю, усуненню анемії (недокрів’я) й заспокоєнню нервів.

Змочують компрес у холодній (16-22°С) воді, додавши в неї трохи оцту, і ставлять на шию та потилицю, змінюючи у міру зігрівання. Існує два способи накладення головного компресу.

1. Змочивши заздалегідь волосся, обв’язати всю голову від брів до потилиці віджатою тканиною, обводячи нижнім краєм лоб і потилицю і згинаючи верхню частину тканини на голові. Щільно прикрити компрес вовняною хусткою або фланеллю, щоб тканина ніде не виглядала.

2. Змочивши волосся, обв’язати голову віджатою й складеною трикутником тканиною, щонайдовший бік якої прикласти до лоба, а кінці звести позаду потилиці подібно до головної хустки. Прикрити компрес фланеллю.

Щоб зробити очний компрес, певної величини ґрудочки стерильної вати кладуть на долоню, змочують у рідині (сильно віджимати не слід) і кладуть на закриті очі. Прикривають фланеллю й фіксують бинтом. Очні компреси використовують для усунення кон’юнктивіту, блефариту й нормалізації підвищеного очного тиску.

При накладанні шийного компресу шию обв’язують змоченою й віджатою хусткою відповідної ширини так, щоб вийшло 2 шари, покривають ретельно фланелевим бинтом трохи ширшим за розміром і закріплюють шпилькою.

Шийні компреси застосовують при втраті голосу, кашлі, тонзиліті (запалення мигдалин) й дифтериті. Холодний шийний компрес ефективний при нежиті й ангіні.

Грудний компрес роблять укругову від пахв до нижніх ребер, тобто до середини між шлунковою ямкою та пупком. Щоб уникнути стискання грудей, перед накладенням цього компресу треба глибоко вдихнути й затримати дихання. Іноді під компрес навколо грудей поміщають і руки. Це називається компрес-шаль. Застосовують грудні кругові компреси, якщо необхідно напряму подіяти на внутрішні органи.

Компрес шотландський роблять із двома рушниками. Їх зшивають кінцями і складають по довжині навпіл, отримуючи вузьку довгу смугу. Скачують її, як бинт, змочують, віджимають і прикладають одним кінцем до лівого боку грудей, далі переходять упоперек їх на праве передпліччя, повертаючись через спину до початкового місця, потім по грудях — до правої пахви і по спині — назад, поверх лівого надпліччя, закінчуючи на грудях. Прикривають так само фланеллю, яка набагато ширша цього компресу, й утеплюють одягом.

Передній компрес роблять спереду на всі груди й живіт. Волога тканина прикривається фланеллю й притискається з боків. Щоб утримати цей компрес на грудях, використовують довгий вафельний рушник, яким потрібно обхопити груди й спину, закріпивши на боці.

Задній компрес займає всю спину від плечей до криж. Його закріплюють фланеллю й лягають спиною на ліжко.

Щоб зробити компрес на ділянку серця, марлю або широкий бинт складають у кілька разів, занурюють у воду, злегка віджимають і поміщають на груди так, щоб права сторона компресу лежала на грудині, торкаючись своїм нижньобоковим кутом шлункової западини, а ліва знаходилася на внутрішньому краю сосків. Зверху прикривають фланеллю. Якщо у жінок грудна залоза заважає такому накладенню компресу, то ставлять його навкіс, підводячи якнайдалі під ліві груди, причому правий нижній кут повинен знаходитися на шлунковій ямці. В більшості випадків для таких компресів, які потрібно змінювати кожні 2-4 хвилини, застосовується прохолодна вода.

При маститі груди прикривають зігріваючим компресом і закріплюють його пов’язкою.

Один із найчастіше застосовуваних компресів — черевний. Роблять його так: упоперек ліжка поміщають вовняну хустку або шматок фланелі шириною від підкладкової області до лобкової кістки й такої довжини, щоб він, обхоплюючи живіт, утворив спереду подвійної товщини шар. Зверху кладуть змочений у воді, трав’яному відварі або водному розчині оцту й віджатий рушник трохи меншої довжини, лягають спиною на приготовлений таким чином компрес, швидко завертають один кінець рушника поверх живота на інший, прикривають вовняною хусткою, що лежить знизу, і закріплюють кінці шпильками.

Черевний компрес попереджує розвиток багатьох хвороб, тому навіть здоровим людям корисно робити його двічі-тричі на тиждень на ніч.

Компрес вінтерніц, названий на честь ученого Вінтерніца, є комбінацією звичайного черевного компресу й поміщеної на живіт поверх фланелі грілки. Клейонка при цьому типі компресу ніколи не застосовується. Його температура має бути 22-300С, тримають такий компрес від 15 хвилин до 1,5 години. Він сприяє поліпшенню стану здоров’я при різних хворобах черевної порожнини, нормалізації роботи травного тракту, оздоровленню печінки й усуненню діареї (пронос).

Компрес повинен щільно прилягати до тіла. При нещільно накладеному компресі, а також, коли целофан або вата не повністю покривають вологий шар компресу, виникає інтенсивний випар і замість того, щоб зігрівати, компрес охолоджує. За 5-6 годин будь-який компрес висихає, тому накладати його на більш тривалий час недоцільно. Після зняття компресу шкіру насухо витирають.

Для посилення дії болезаспокійливого компресу в воду, в якій змочують тканину, додають спирт, розчини калію або натрію хлориду.

Протипоказані всі компреси при шкірних і гнійникових хворобах.

Застосовуйте описані вище процедури й будьте здорові.

Із повагою — Тетяна Петрівна Середюк, м. Вінниця