Здрастуй, «Бабушка»!

Хочу розповісти про дивну пряну рослину — гісоп, з якої в домашніх умовах можна готувати ліки. Ще Авіценна визнавав цілющі властивості цієї чудової трави і лікував нею багато недуг.

Гісоп — це багаторічна напівкущова рослина з сильним пряним ароматом і смаком, заввишки 50-70 см, з дрібними синіми, фіолетовими або рожевими квітками. Батьківщиною гісопу є Середземноморський басейн, звідки він перекочував у Центральну Європу, де його з особливою турботою обробляли ченці на територіях монастирів. Адже гісоп — одна зі знаменитих біблейських рослин. Стебла його окроплені кров’ю жертовних тварин і святою водою, використовуваною як кропило при обрядових очищеннях. «Окропиши мя гісопом і очищуся» — читаємо Пс.50.

Зацвітає дикий гісоп наприкінці серпня. Цвіте весь вересень, а в жовтні зав’язується в насіння. Зелень гісопу дуже ароматна, а всередині неї можна побачити схожі на колос сині, фіолетові або рожеві суцвіття. Рослина застосовується не лише з лікувальною метою, а й служить приправою до багатьох салатів, овочевих супів і соусів, рибних і м’ясних страв. Ще гісоп дуже підходить для ароматизації лікерів, настоянок, всіляких солінь і маринадів.

Вирощувати його зовсім не важко. Ця рослина вкрай невимоглива й добре росте навіть на не дуже родючому ґрунті. Розмножується як насінням, так і діленням куща.

Доглядати гісоп дуже легко, потрібно просто регулярно його прополювати, поливати, розпушувати, підгодовувати (особливо в перші місяці життя).

На одному місці гісоп може відмінно рости до 4-5 років. Він навіть не вимагає укриття на зиму.

Приблизно у 1305 році прославлений в ті часи лікар Арнольд з Вілланови створив поему «Салермський кодекс здоров’я», яку він присвятив цілющим травам. У ній є й такі рядки:

«Груди очищає від флегми трава, що зветься гісопом.
Легеням корисний гісоп, якщо з медом він разом відварений.
І говорять, що обличчю він надає колір чудовий».

З лікувальною метою зазвичай використовують квітучі верхівки пагонів гісопу, які заготовляють на початку цвітіння.

Нині гісоп включений у списки офіційно визнаних лікарських рослин багатьох європейських країн. Він багатий ефірними оліями, дубильними речовинами й флавоноїдами.

Вживання настою гісопу сприяє приборканню бронхіту, астми, туберкульозу, хвороб підшлункової залози, печінки й нирок, розсмоктуванню ущільнення селезінки й зупинці розвитку водянки (асцит). Компреси й примочки з настоєм рослини застосовують для усунення плішивості й болю при радикуліті, якнайшвидшого загоювання ран та забиття. Щоб приготувати цілющий засіб, треба 2 ст.л. подрібненої трави гісопу залити в літровому термосі доверху киплячою водою, настояти 6-8 годин і процідити. Пити настій по півсклянки 3-4 рази на день за півгодини до їди. Пухлина на легенях розсмокчеться, якщо 2 ст.л. подрібненої трави залити 1 л білого натурального виноградного вина, витримати 15-20 хвилин, не доводячи до кипіння, на водяній бані, процідити й пити по 100 мл з благословінням та молитвою тричі на день за 30 хвилин до їди.

Протипоказане лікування гісопом вагітним, гіпертонікам, епілептикам і дітям до 2 років.

Із повагою — Валентина Іванівна Тодорова, Донецька обл.