Здрастуй, «Бабушка»!

Цього разу хочу приділити увагу гломерулонефриту — дифузному імунному запаленню ниркових клубочків.

Перебіг недуги може бути гострим і хронічним. Виникненню гострого гломерулонефриту сприяють стрептококова інфекція, застуда й переохолодження.

Проявляється він загальним нездужанням, набряклістю обличчя, кров’яною сечею, підвищенням артеріального тиску, головним болем і болем в області попереку. Іноді всі ці симптоми виражені слабо або зовсім відсутні. Часто турбують сильне серцебиття й задишка.

Кількість сечі, що виділяється за добу, при гострому гломерулонефриті різко зменшується, іноді її вироблення взагалі припиняється. При зовнішньому огляді сеча каламутна, має колір м’ясних помиїв. Хворому рекомендується дотримуватися постільного режиму, лежачи в сухому, теплому приміщенні, правильно харчуватися й пити. Перші 2 дні бажано поголодувати, вживаючи лише в обмеженій кількості дистильовану воду. Кількість у раціоні білкових продуктів, що містять сіль, обмежити до мінімуму.

Всю вживану їжу готувати на пару або запікати в духовці. Їсти потроху, але часто, по 5-6 разів на день. Їжа не має бути занадто холодною або гарячою, оптимальна її температура — 37°С. Необхідно різко обмежити вживання тваринних жирів, намагаюсь готувати все на соняшниковій або оливковій олії. Перевагу надавати вегетаріанській їжі. Корисні солодкі каші, білий хліб, випечений без солі, киселі, вершкове масло, олія, сметана, молоко, кефір, знежирений коров’ячий сир, картопля, овочеві супи, вареники, квасоля, суфле, пудинг, яйце, зварене некруто, м’ясо птиці, нежирні яловичина, телятина й риба, пісні або з нежирними сортами м’яса борщі зі свіжою капустою та буряком, окрошка, макаронні вироби й круп’яні каші. Із овочів дозволяються капуста білокачанна й цвітна, свіжі огірки й помідори, цибуля, баклажани й кабачки, буряк, морква, зелений горошок, петрушка й кріп. Усі салати готувати та вживати або зовсім без солі, або з мінімальною її кількістю. Заправляти їх сметаною або соняшниковою олією.

Дотримуватися подібної дієти протягом 2-3 тижнів, а потім долю білків у раціоні можна трохи збільшити, як і раніше обмежуючи вживання солі, жирів і гострого.

Особливу увагу приділяти суниці, ожині, чорній смородині. Ці ягоди треба вживати у будь-якому вигляді й у великій кількості, оскільки вони мають виражений сечогінний ефект.

Також сечогінними є інжир і гарбуз, окрім цього, останній збільшує вивід із організму шкідливої солі.

У сезон корисно їсти без обмеження кавуни. Кавунові кірки не викидати, а висушити, перетерти до порошку і вживати його взимку по 2 г, запиваючи медовою водою (у 200 мл води розчинити 0,5-1 ч.л. меду), тричі на день перед їдою.

Не слід забувати, що вживання великої кількості сечогінного призводить до того, що разом із сечею з організму виводиться багато солей калію, що негативно впливає на роботу серця, центральної нервової системи й системи кровообігу. Тому, щоб заповнити нестачу цього мікроелементу, потрібно їсти в достатній кількості курагу, абрикоси, свіжу моркву, родзинки, печену зі шкіркою картоплю й банани.

При гострому гломерулонефриті фітотерапія є допоміжним методом лікування. Після стихання гострих проявів недуги дози медичних препаратів поступово зменшуються й одночасно збільшується частка лікарських трав і зборів. Лікування складається з кількох курсів. Перший триває до трьох місяців, причому склад настоїв і відварів змінюється щомісяця, а після 15 днів перерви починають другий і наступний курси по 1,5 місяця кожен із перервою між ними по півмісяця. За наявності в сечі крові слід уживати збори, до складу яких входять кропива, мати-й-мачуха, вероніка, вовче тіло болотне, грицики й інші кровоспинні рослини.

Якщо є набряки й підвищений артеріальний тиск, надавати перевагу зборам, що містять у своєму складі петрушку, гадючник, волошку синю, спаржу, собачу кропиву, коріння півонії незвичайної й валеріани, вівсяну солому й плоди горобини. Рекомендується постійно включати в збори листя кульбаби, заготовлене до цвітіння рослини.

Ефективно при гострій формі гломерулонефриту подрібнити й змішати 50 г насіння льону, по 2 ст.л. листя суниці й кропиви дводомної, по 4 ст.л. листя берези й ожини, залити 2 ст.л. суміші 0,5 л окропу, настояти 1 годину в теплому місці в щільно закритому кришкою посуді, процідити й пити по 0,5 склянки настою тричі на день за 20 хвилин до їди.

Непогано змішати, заздалегідь подрібнивши, 4 ст.л. квіток календули, по 3 ст.л. ниркового чаю, листя подорожника, трави череди й плодів шипшини, по 2 ст.л. трави хвоща польового й деревію (за наявності в сечі крові можна додати 2 ст.л. листя кропиви), а потім готувати з суміші настій і вживати так само, як описано в попередньому рецепті.

Поліпшення настане, якщо перетерти сухими до порошку й змішати по 3 ст.л. плодів шипшини, цвіту чорної бузини, вівсяної соломи, трави материнки, перстача гусячого, чистотілу і вероніки, залити 2 ст.л. суміші 300 мл киплячої води, витримати 15 хвилин на водяній бані, настояти 1 годину, процідити й пити по 1/3 склянки теплого настою 4 рази на день перед їдою.

Можна змішати, заздалегідь подрібнивши, по 1 ст.л. листя грушанки, стулок квасолі, коріння солодки й петрушки, трави астрагалу, гадючника, череди й чистотілу, залити 2 ст.л. суміші в емальованому посуді 300 мл холодної води, настояти 3 години, потім довести настій до кипіння, прокип’ятити 5-7 хвилин на слабкому вогні, настояти відвар 1 годину, процідити й пити по 1/3 склянки тричі на день після їди.

Корисно подрібнити й змішати 50 г насіння льону, по 1 ст.л. коріння солодки, листя брусниці, квіток волошки, календули й ромашки, трави астрагалу, золотушнику, гадючника й деревію, залити 2 ст.л. суміші в емальованому посуді 300 мл холодної води, настояти 3 години, потім довести настій до кипіння, прокип’ятити 5 хвилин, процідити й пити по 1/3 склянки 4 рази на день після їди.

Виражену сечогінну дію має настій кукурудзяних рилець. Потрібно 2 ст.л. подрібненої сировини залити 100 мл окропу, настояти 1 годину, процідити, розчинити в настої 2 ст.л. меду і вживати по 1-2 ст.л. кожні 3 години протягом 5 днів.

Якщо після року лікування гострого гломерулонефриту описаними вище засобами склад сечі не зміниться, треба починати лікувати хронічну форму недуги.

Як при гострому, так і при хронічному гломерулонефриті народна медицина рекомендує застосовувати такий фітозбор. Потрібно подрібнити й змішати по 1 ст.л. квіток календули, трави собачої кропиви, гіркого полину й буквиці, залити 1 ст.л. суміші склянкою окропу, настояти 20 хвилин, потім довести настій до кипіння, прокип’ятити 10 хвилин на слабкому вогні, настояти 4 години, процідити й пити по 50-100 мл настою тричі на день.

Причиною хронічного дифузного гломерулонефриту може бути недолікована гостра форма захворювання, хронічний тонзиліт, карієс, гайморит й інші подібні недуги. При хронічній формі гломерулонефриту в ниркових клубочках відбувається заміщення робочої ниркової тканини рубцевою. Клубочки, а вслід за ними ниркові канальці гинуть, внаслідок цього нирка зменшується в розмірах і функції її значно знижуються.

Перебіг хронічного гломерулонефриту в кожного може бути різний. Найчастіше зустрічається форма хвороби, при якій спостерігаються тільки зміни в сечі (гломерулонефрит з ізольованим сечовим синдромом). Набряки й підвищення артеріального тиску при цьому не відзначаються. При іншій формі хронічного дифузного гломерулонефриту основним симптомом є підвищений артеріальний тиск (гіпертонічна форма гломерулонефриту), а зміни в сечі незначні й швидко минають. Часто спостерігаються зміни в роботі серця: аритмія, серцева недостатність, збільшення лівого шлуночка. Також можуть спостерігатися порушення мозкового кровообігу. Нефротична форма хронічного дифузного гломерулонефриту відзначається великими набряками, що локалізуються на кінцівках, обличчі й у поперековій області. Найнесприятливішою для хворого є змішана форма захворювання, при якій виражені набряки поєднуються з високим артеріальним тиском. У цьому випадку часто виникають еклампсія, уремія, виражена ниркова недостатність й тоді недуга досить тяжко лікується.

Лікування хронічного дифузного гломерулонефриту багато в чому залежить від форми захворювання, але, незалежно від його виду, фітотерапія цієї хвороби є лише допоміжним засобом оздоровлення.

Важливим моментом у лікуванні захворювання й профілактиці загострень хронічного гломерулонефриту є дотримування дієти. При нефротичній і змішаній формах недуги (якщо є набряки) потрібно різко зменшити кількість у раціоні кухонної солі (до 1,5-2 г на добу). Якщо нирки добре справляються з видільною функцією, то кількість білка у вживаній їжі має бути в межах 2-2,5 г на 1 кг ваги хворого. Перевагу надавати тваринним білкам, у складі яких багато фосфоровмісних амінокислот, які сприяють відновленню білків крові та м’язової тканини.

При гіпертонічній формі хронічного гломерулонефриту рекомендується помірно обмежити вживання з їжею кухонної солі (до 5 г на добу) при нормальному вмісті в раціоні білків і вуглеводів.

Харчування при хронічному гломерулонефриті має бути повноцінним, калорійним, різноманітним і багатим на вітаміни А, С і групи В.

Фітотерапія захворювання залежить від його форми. При гіпертонічній формі хронічного гломерулонефриту насамперед слід стежити за артеріальним тиском, підтримувати нормальну роботу серця й не допускати порушень роботи центральної нервової системи та мозкового кровообігу. Не рекомендується пити багато томатного й фруктових соків, значно обмежити кількість у раціоні тваринних жирів, маргарину, гострих соусів, спецій і приправ.

У періоди загострень хронічний гломерулонефрит лікується так само, як і гострий, поза загостреннями основний упор робиться на фітотерапію. У цей час до різних трав’яних зборів, використовуваних при лікуванні, додають сильнодіючі сечогінні й протизапальні рослинні засоби такі, як ялівець, бруньки берези, спориш і хвощ польовий. Ні в якому разі не можна застосовувати ці рослини при гострій формі гломерулонефриту, а при хронічній використовувати їх тільки у складі зборів і то в обмеженій кількості.

Лікування травами при хронічному гломерулонефриті спрямоване на зниження алергенної реакції організму, боротьбу з набряклістю й підвищеним артеріальним тиском, а також нормалізацію складу сечі, тобто щоб у ній не було білка, крові й іншої патології.

Дуже добре при хронічному дифузному гломерулонефриті залити двома склянками окропу 100 г молодого подрібненого весняного листя берези, настояти 6 годин, процідити, макуху віджати й пити по 0,5 склянки настою тричі на день перед їдою.

Також хворобу вдасться приборкати, якщо змішати, заздалегідь подрібнивши, по 20 г коріння живокосту, трави собачої кропиви, фіалки триколірної, звіробою й хвоща польового, залити 2 ст.л. суміші в емальованому посуді 0,5 л води, витримати 15 хвилин на киплячій водяній бані, настояти 1 годину, процідити й пити по 0,5 склянки теплого настою тричі на день.

Ефективно подрібнити й змішати порівну за об’ємом траву чистотілу, плоди шипшини, листя грушанки й цвіт чорної бузини, залити 2 ст.л. суміші в термосі 0,5 л окропу, настояти 6 годин, процідити й пити по 0,5 склянки настою тричі на день за півгодини до їди.

Можна змішати, заздалегідь подрібнивши, по 3 ст.л. листя берези, трави споришу, парила, вероніки й дроку, залити 1 ст.л. суміші склянкою окропу, настояти 2 години, процідити й випити настій. Готувати та пити його тричі на день.

Непогано подрібнити й змішати по 4 ст.л. насіння льону, плодів шипшини, коріння оману, листя бобівника трилистого й брусниці, трави астрагалу, споришу, материнки й маренки, а потім готувати з суміші настій і вживати його так само, як описано в попередньому рецепті.

Оздоровить нирки при хронічному гломерулонефриті зелена солома вівса. Потрібно 1 ст.л. подрібненої сировини залити склянкою окропу, настояти 1 годину, процідити й випити 0,5 склянки настою. Готувати та пити його тричі на день після їди.

Корисно змішати, заздалегідь подрібнивши, по 30 г насіння айви, плодів шипшини й ялівцю, залити 2 ст.л. суміші в емальованому посуді 400 мл води, витримати 15 хвилин на киплячій водяній бані, настояти 1 годину, процідити й пити по 1 склянці настою тричі на день.

Сприяє зціленню такий засіб. Потрібно залити 200 мл горілки 1 ст.л. подрібненої кори осики, витримати 7 днів у теплому місці й процідити. Після цього треба залити 200 мл окропу 1 ст.л. подрібненого коріння алтеї, прокип’ятити 10 хвилин на слабкому вогні, настояти 1 годину й процідити. В іншому посуді залити 200 мл води кімнатної температури 2 ст.л. подрібненої трави грициків, витримати 15 хвилин під кришкою на киплячій водяній бані, настояти 45 хвилин, процідити, макуху віджати й довести об’єм настою кип’яченою водою до 200 мл. Потім настоянку, відвар і настій змішати й пити по 1/3 склянки суміші тричі на день перед їдою.

При всіх захворюваннях нирок, у тому числі при гломерулонефриті, рекомендується готувати, як чай, і пити настої сухої трави мучниці та плодів чорниці.

Із повгаою — Михайло Васильович Циніка, Молдова