Здрастуй, «Бабушка»!

Проблема, якій хочу приділити увагу, далеко не нова, але турбує вона багатьох. Мова піде про затримку сечі — неможливість самостійно випорожнити переповнений сечовий міхур за наявності позиву до сечовипускання.

Причинами затримки сечі можуть бути порушена здатність сечового міхура до скорочення, перешкоди, що виникають в сечовипускальному каналі та його гирлі, й порушення узгодженої дії м’язів, що відповідають за вивід та затримку сечі. Найчастіше цей стан спостерігається у чоловіків, котрі страждають від простатиту чи аденоми передміхурової залози. Також причиною затримки сечі у сильної статі може бути звуження сечовивідного каналу внаслідок природженої аномалії уретри або перенесеного уретриту. Іноді до цього призводить введення в сечовивідний канал лікарських засобів, що пригнічують передачу нервових імпульсів. Тяжкі запори теж можуть спровокувати затримку сечі. Схильні до розвитку цього стану діабетики, ті, хто страждає від паркінсонізму й розсіяного склерозу, а також затримка сечі може виникнути після операції на малому тазу. У жінок рідко, та все ж може спровокувати цей стан генітальний герпес.

Затримка сечовипускання буває гострою й хронічною. При гострій несподівано зникає здатність до самостійного сечовипускання на тлі частих, болісних позивів до нього, з’являються відчуття переповнення сечового міхура, біль у надлобковій області й промежині. Нерідко при цьому шкіра покривається липким холодним потом і турбує озноб. Основними ознаками хронічної затримки сечі є ослаблений при сечовипусканні струмінь, збільшення тривалості сечовипускання і неповне спорожнення при цьому сечового міхура.

При гострій затримці сечі може виникнути розтягнення сечового міхура, що супроводжується досить сильним спазматичним болем. Щоб позбутися спазму, треба відразу випити холодної води, помістити на промежину теплу грілку, за допомогою водопровідного крану створити звук струменю води, що ллється, і поставити невелику очисну клізму. Біль мине і сечовипускання нормалізується.

Якщо затримка сечі викликана слабкістю м’язів сечового міхура, треба покласти під спину змочене в теплій воді, віджате, складене у кілька разів простирадло й полежати на ньому 45 хвилин. Після цього таке саме простирадло помістити на 1 годину у вигляді компресу на живіт. Спочатку виконувати процедуру двчі на день, а через 3-4 дні — один раз на день. Окрім цього, заварювати, як чай, і пити по склянці на день теплого настою трави хвоща польового чи кореня бузини.

Відмінно допомагає при затримці сечі петрушка. Потрібно 100 г коріння рослини залити 1 л окропу, настояти 1 годину, процідити й випити настій, вживаючи за раз по 100 мл, протягом дня. Курс лікування — 10-12 днів.

Непогано залити в емальованому посуді склянкою окропу 1 ст.л. подрібненого коріння родовика, довести до кипіння, прокип’ятити півгодини на слабкому вогні, настояти 2 години, процідити і вживати по 1 ст.л. відвару 5 разів на день за півгодини до їди. Протипоказаний він вагітним.

Також затримка сечі перестане мучити, якщо двічі-тричі на день за 30 хвилин до їди вживати по 1-2 ч.л. свіжовичавленого з коріння селери соку.

Можна залити в емальованому посуді склянкою окропу 1 ч.л. подрібненої кори чорної бузини, витримати 2 години на киплячій водяній бані, процідити і вживати по 1 ст.л. настою кожні 2 години доти, доки сеча не посвітлішає.

Дуже добре подрібнити й змішати по 0,5 ч.л. липких бруньок берези та насіння кропу, залити суміш склянкою окропу, через 1,5 години процідити й випити настій невеликими ковтками, вживаючи щопівгодини, протягом дня.

Із повагою — Анатолій Йосипович Хірілов, Донецька обл.