Здрастуй, «Бабушка»!

Свою чергову статтю адресую тим, хто страждає від кісти Бейкера — м’якого щільного еластичного пухлиноподібного утворення, що розвивається на задній поверхні колінного суглоба (в підколінній ямці).

Шкіра над припухлістю нормального забарвлення. Виступає кіста Бейкера більше при розігнутому коліні, а при згинанні зменшується або повністю зникає. При великих розмірах цього утворення може спостерігатися виражена набряклість колінного суглоба.

Кіста Бейкера викликає дискомфорт, відчуття тиску й болю в підколінній області й утруднення рухів у колінному суглобі. Провокують її появу травми суглоба, ушкодження й дегенеративні зміни меніска, запалення синовіальної оболонки суглобів, остеоартроз, артроз, остеоартрит і суглобовий ревматизм, хоча іноді кіста Бейкера виникає без видимих причин.

При збільшенні цього утворення в розмірах може статися його розрив і вміст кісти опускається на гомілку, викликаючи біль і припухлість. Можуть з’явитися почервоніння і підвищення в цьому місці температури тіла. Іноді відбувається здавлення кістою великоберцевого нерва, внаслідок чого виникають слабкість, оніміння або поколювання в розташованому нижче відділу кінцівки. При збільшенні до значних розмірів кіста Бейкера може здавлювати нервові, лімфатичні й кровоносні судини в підколінній області, що проявляється болем і набряком гомілки. Часто це пухлиноподібне утворення призводить до розвитку тромбозу й тромбофлебіту глибоких вен гомілки. Ускладненням цих захворювань може бути закупорка легеневої артерії або її гілок тромбами. Іноді кіста Бейкера сприяє утворенню варикозного розширення підшкірних вен гомілки.

Лікування недуги може бути консервативним, але ефективніше оперативне видалення кісти.

Консервативне лікування полягає у виконанні пункції кісти товстою голкою, відсмоктуванні її вмісту шприцом і наступному введенні в порожнину стероїдних протизапальних засобів. Але часто після проколу кісти й видалення її вмісту вона знову виникає.

Приводами до операції є великі розміри кісти, обмеження функції колінного суглоба, здавлення підколінного судинно-нервового пучка, рецидивуюче запалення синовіальної оболонки суглобів, а також безуспішність консервативного лікування. Операція триває близько 20 хвилин, частіше виконується під місцевою анестезією. Повноцінна ходьба після хірургічного видалення кісти дозволяється через 5-7 діб. Шви знімаються на 7-10 добу після операції. У післяопераційний період накладають гіпс або тугу пов’язку.

Народна медицина рекомендує при кісті Бейкера накладати на 3-4 години на болісне утворення у вигляді компресу свіже або сухе листя лопуха. Сухе заздалегідь розмочують у теплій воді, просушують рушником, а потім роблять з ним на кісту компрес. Замість лопуха так само використовують листя хрону. Роблять такі компреси щодня до повного розсмоктування кісти.

Ефективні компреси з медичною жовчю, яку можна придбати в аптеці. Змочують нею тонкий шар вати, укутують ватою коліно, прикривають зверху поліетиленовою плівкою або компресним папером, фіксують бинтом і залишають компрес на 3-4 години.

Окрім компресів, уживають трав’яні настої. Дуже добре залити склянкою окропу 1 ч.л. подрібненої трави майорану, настояти 20 хвилин, процідити й випити 0,5 склянки настою. Готувати та пити його тричі на день за півгодини до їди. Ефективно подрібнити й змішати порівну за об’ємом траву фіалки триколірної, листя берези й кропиви дводомної, залити 1 ст.л. суміші склянкою окропу, витримати 15 хвилин на киплячій водяній бані, витримати до охолодження, процідити й випити півсклянки настою. Вживати його, щоразу готуючи свіжий, 4 рази на день за 30 хвилин до їди. Можна змішати за об’ємом, заздалегідь подрібнивши, 1 частину цвіту чорної бузини, по 4 частини листя берези й кори верби, а потім готувати з суміші настій і пити так само, як і попередній. Вживати настої, чергуючи, по 2 тижні, роблячи після кожного місяця вживання на 3-5 днів перерву.

Із повагою — Володимир Григорович Горбач, Запорізька обл.