Здрастуй, «Бабушка»!

Хочу трохи приділити уваги розсіяному склерозу — хронічному прогресуючому захворюванню, при якому вражається мієлинова оболонка нервових волокон головного та спинного мозку.

Це призводить до порушення нормальної рухової активності й чутливості, падіння гостроти зору, а також зниження інтелекту й зміни поведінки. Свою назву «розсіяний склероз» хвороба отримала через наявність розсіяних по всій центральній нервовій системі без певної локалізації вогнищ склерозу, замінюючи таким чином нормальну нервову тканину на сполучну.

Це захворювання досить складно діагностувати на ранніх стадіях, оскільки при враженні незначної кількості нервових волокон їх функції компенсуються здоровими нервовими волокнами, і лише коли відсоток уражених волокон наближається до 40-50%, з’являються осередкові неврологічні симптоми.

Причини виникнення розсіяного склерозу точно не з’ясовані. Нині загальноприйнятною є думка, що хвороба може виникнути в результаті випадкового поєднання для цієї людини ряду несприятливих зовнішніх і внутрішніх чинників. До несприятливих зовнішніх чинників належать часті вірусні й бактерійні інфекції, вплив токсичних речовин, радіації і сонячного випромінювання, особливості клімату й середовища проживання, травми й часті стресові ситуації.

Генетична схильність до розсіяного склерозу, ймовірно, пов’язана з поєднанням у хворого кількох генів, що обумовлюють порушення в організмі й сприяють утворенню в ньому сторонніх структур, тобто антигенів. Їх нейтралізація й видалення покладається на імунну систему. Її реакція на антигени може бути негайною або відстроченою на деякий час, необхідний для вироблення і накопичення антитіл.

Найбільшого поширення нині набула аутоімунна теорія виникнення розсіяного склерозу. Та все ж, поки що не можна вважати цю недугу повністю первинним аутоімунним захворюванням. Але, враховуючи провідну роль імунологічних порушень, лікування розсіяного склерозу ґрунтується на їх корекції. Імунологічні зміни при цьому захворюванні випереджають клінічні. В ході розвитку розсіяного склерозу змінюється реакція імунної системи на хворобу, відбувається виснаження ряду компенсаторних захисних реакцій і паралельно розвивається ряд нових.

Розсіяний склероз зазвичай виникає в молодому та середньому віці. Особливістю хвороби є одночасне враження кількох різних відділів нервової системи, що призводить до появи у хворих різноманітних неврологічних симптомів. Основою розсіяного склерозу є утворення бляшок — осередків руйнування білої речовини головного й спинного мозку. Проявляється хвороба погіршенням зору, загальною слабкістю, стомлюваністю, руховими розладами, порушенням координації рухів, втратою чутливості й контролю над випорожненням кишечнику чи сечового міхура. Нейропсихологічні зміни включають зниження інтелекту й порушення поведінки. Часто ті, хто страждає від розсіяного склерозу, впадають у депресію, причому депресивний стан може бути пов’язаний не лише з органічним ураженням мозку, а й обумовлений реакцією на інформацію про діагноз, проблемами в побуті та на роботі.

Діагностують розсіяний склероз за допомогою променевого дослідження й магнітно-резонансної томографії мозку. Окрім цього, може бути зроблена спинномозкова пункція і проведено імунологічне дослідження.

На початковій стадії захворювання періоди загострення чергуються з періодами ремісії і з кожним загостренням тяжкість перебігу хвороби й вираженість неврологічних симптомів посилюються. При прогресуванні розсіяного склерозу спостерігається неухильне наростання тяжкості захворювання.

Для успішного лікування розсіяного склерозу потрібний постійний контакт хворого з невропатологом, імунологом, електрофізіологом, нейропсихологом, нейроофтальмологом і урологом. Лікування передбачає строго індивідуальний підхід. Лікар повинен максимально визначити, на якій стадії знаходиться захворювання. Тому обстеження кожного хворого проводять з певною частотою. Дуже велике значення мають оцінка і моніторинг показників клітинного імунітету. Найбільш інформативним і доступним методом імунологічного моніторингу при розсіяному склерозі може стати визначення у хворого кількості лімфоцитів у крові. При цій недузі їх показники підвищені. Імунологічний аналіз крові повинен проводитися лише в спеціалізованій лабораторії й оцінюватися лікарем-імунологом, оскільки іноді лише імунологічний статус може служити підставою для прогнозування погіршення чи поліпшення стану хворого.

Основне завдання при лікуванні розсіяного склерозу — купірувати загострення захворювання й, впливаючи на осередки аутоімунного запалення, стимулювати розвиток або посилення компенсаторно-пристосовних механізмів організму. Обов’язково треба допомагати хворому пристосуватися до наявних наслідків хвороби, щоб таким чином максимально полегшити його життя.

При загостренні й прогресуючому перебігу розсіяного склерозу застосовують кортикостероїдні імунносупресивні препарати й глюкокортикоїди. Лікування препаратом «Інтерферон бета» не завжди ефективне, у більшості випадків воно не сприяє бажаному результату. Непогано застосування при боротьбі з розсіяним склерозом плазмаферезу — методики, основаної на фільтрації плазми (рідка частина крові) через спеціальну мембрану. Дуже часто вдається зупинити прогресування захворювання на ранніх стадіях за допомогою трансплантації стовбурових клітин.

Приборкують розсіяний склероз народними засобами. Непогано з цією метою змішати по склянці свіжовичавленого цибулевого соку й меду, а потім уживати по 1 ст.л. суміші тричі на день за 2 години до їди або через 2 години після вживання їжі.

Ефективно залити в скляному посуді 1 л горілки склянку пропущеного через м’ясорубку часнику, добре закупорити посуд і залишити на 14 днів у темному теплому місці. Обов’язково двічі на день збовтувати настоянку. Після настоювання процідити і вживати по 20 крапель тричі на день за 20 хвилин до їди.

Хвороба не прогресуватиме, якщо подрібнити й змішати 4 кг кореня з листям селери, по 400 г часнику й кореня хрону, 8 пропущених через м’ясорубку разом зі шкіркою, але без кісточок, середнього розміру лимонів, помістити суміш в емальовану каструлю, закрити її марлею й витримати 12 годин у теплому місці, а потім 3 доби — в прохолодному. Після цього процідити, макуху віджата і вживати по 1 дес.л. настою тричі на день за 15 хвилин до їди.

Дуже добре помістити в літрову банку 150 г трави головатеня круглоголового, залити посуд доверху 400 горілкою, витримати 21 день у темному місці при кімнатній температурі, а потім процідити. Ввечері закип’ятити 1 л води, додати в неї 10 г алтайського муміє, заздалегідь витриманого кілька хвилин у морозилці, і настояти ніч. Уранці перемішати настій дерев’яною ложкою й поставити на зберігання в холодне місце. Вживати описані вище настоянку й настій строго в один і той самий час, наприклад, о 07.00, 14.00 і 19.00. Спочатку вжити 30 крапель настоянки головатеня, розвівши її в 50 мл води, а через півгодини — 1 ст.л. настою муміє. Курс лікування — 21 день, після 7 днів перерви повторити.

Забороняється при розсіяному склерозі приймати гарячі ванну й душ і вживати гарячу їжу, протипоказані грязелікування, різка зміна клімату й перевтома, а також треба уникати прямого попадання сонячного проміння.

Із повагою — Михайло Васильович Циніка, Молдова