Здрастуй, «Бабушка»!

Хочу розповісти про чуфу (земляний мигдаль) — цінну лікарську рослину з сімейства осокових, заввишки від півметра до 80 сантиметрів.

Людству чуфа відома тисячі років, її знаходили навіть у пірамідах фараонів. Незважаючи на це, чуфу визнали рослиною майбутнього. Через кілька років, вважають учені, на неї буде великий попит.

На підземних кореневищах рослини утворюється маса їстівних жовтувато-коричневих бульб завдовжки 1-2 см яйцевидної або овальної форми з білою м’якоттю. У них міститься 20-27% жирів, 15-20% сахарози та 25-30% крохмалистих речовин. Тож 150-200 г бульб чуфи на добу достатньо, щоб повністю задовольнити потребу людини в незамінних жирних кислотах. Вживають бульби сирими й смаженими, а пересмажені, перетерті до порошку, використовують як замінник кави. Олія з чуфи нічим не поступається прованській (вищий сорт оливкової).

Вирощування рослини нескладне, оскільки воно не потребує боротьби з шкідниками, бур’янами, внесення добрив і регулярних поливів. В основному догляд полягає в підгортанні. Добрив чуфа не потребує, оскільки на її корінні живуть бактерії, здатні засвоювати атмосферний азот. Після збирання врожаю в ґрунті залишаються у великій кількості столони (витягнуті бічні пагони рослини з подовженим меживузлям, недорозвиненим листям і пазушними бруньками, на яких розвиваються укорочені пагони, що відносно швидко відмирають). Розкладаючись, вони збагачують ґрунт азотом, покращуючи його структуру.

В Україні чуфу вирощують як однорічну культуру. Висаджують її наприкінці квітня, коли повітря прогріється до 15°С. Глибина посадки — 2-3 см, заздалегідь бульби на 3-4 дні замочують. Лунки розташовують на відстані 60 см з усіх боків, завдяки чого легко підгортати кожну рослину.

Дуже любить чуфа добре освітлені ділянки, а з ґрунтів надає перевагу легким чорноземам, хоча й інші ґрунти, окрім тих, у яких багато крейди, їй не протипоказані. Збирання врожаю починають після пожовтіння листя.

Моя сім’я використовує чуфу як харчовий продукт та як домашнього лікаря. Що стосується споживання, то ми після збору бульб, їхнього промивання та сушки смажимо їх і їмо, а також робимо з них, заздалегідь подрібнивши, напій, який за набором корисних властивостей замінює багато лікарських комплексів. Ще додаємо перемолоті горішки чуфи у випічку, що придає їй дивного смаку.

Цілющі властивості мають усі частини рослини. При щоденному вживанні перетертих до порошку бульб чуфи з розрахунку 60 мг на 1 кг ваги хворого знижується ризик розвитку діабету.

Вживання тричі на день перед їдою по 1-2 бульби рослини ипозбавляє занепаду сил.

Уретрит відступає, якщо пити тричі на день по склянці настою, приготовленого з подрібнених бульб чуфи та шкірки мандаринів, змішаних порівну за об’ємом. Щоразу 1-2 ст.л. суміші заливають склянкою окропу, настоюють 10-15 хвилин, проціджують і випивають. Зубного болю позбавляє полоскання рота цим настоєм і натирання ясен порошком, приготовленим із коріння чуфи.

Сприяє очищенню організму від радіонуклідів регулярне вживання чаю, приготовленого з листя чуфи та сирих земляних горішків рослини.

Якщо спати на подушці, набитій висушеними травою та столонами чуфи, можна забути про безсоння.

Астенія (хронічна втома), неврастенія, невроз, гіпотонія, вегето-судинна дистонія по гіпотонічному типу відмінно лікуються настоянкою чуфи. Потрібно сухі столони та листя рослини подрібнити, змішати порівну за об’ємом, потім 1 ст.л. суміші залити 100 мл 40° горілки, настояти тиждень і вживати по 15-25 крапель настоянки до поліпшення стану здоров’я тричі на день за 30 хвилин до їди.

Протипоказана чуфа при ожирінні, захворюваннях печінки й індивідуальній непереносимості компонентів, що містяться в рослині.

Із повагою — Станіслав Миколайович Огир, Полтавська обл.