Здрастуй, «Бабушка»!

У своїй черговій статті хочу приділити увагу слинокам’яній хворобі (сіалолітіаз) — захворюванню слинових залоз, яке характеризується утворенням каменів у тілі залози або її вивідній протоці.

На початковій стадії перебіг слино­кам’яної хвороби зазвичай непомітний, лише іноді під час їди турбують колікоподібний біль та припухлість в області слинної залози. Через 20-30 хвилин усе минає. В деяких випадках методом пальпації вдається прощупати дещо збільшену слинну залозу, а при розташуванні каменю в головній протоці пальпується її потовщення. З розвитком запалення в області слинної залози та по ходу її проток з’являються швидко наростаючий біль і припухлість, в клітковині розвивається абсцес або флегмона, температура тіла підвищується до 37,5-37,8°С і турбує загальне нездужання. Під час їди біль посилюється. Незабаром в області дна порожнини рота, підщелепній, привушній залозах або на щоці з’являється припухлість, а запалення наростає. Загострення слинокам’яної хвороби може минути саме по собі, але потім повторюється і на пізній стадії захворювання з’являються постійна припухлість в області залози та колючий біль, який посилюється при вживанні кислого.

У більшості випадків камені при сіалолітіазі розташовуються в підщелепній залозі й підщелепному протоці, рідше — в привушній залозі та привушній протоці. Форма каменів може бути різною. Ті, що виникли в області залози, зазвичай округлі, а ті, що знаходяться в протоці, — найчастіше довгасті.

Найчастіше слинокам’яна хвороба розвивається у тих, хто страждає від гіпотиреозу, цукрового діабету, а також при ендокринних порушеннях в організмі. Окрім пригнічення функції слиновиділення, супутні захворювання призводять до зниження імунітету. Ось тому запальний процес у слинних залозах розвивається без вираженої симптоматики й перебіг його зазвичай непомітний, а періоди загострення недуги провокуються найчастіше переохолодженням організму, вірусними респіраторними захворюваннями й патологічними процесами в ротовій порожнині. В період ремісії, тобто зникнення на деякий час або зменшення ознак захворювання, слинні залози нормалізуються в розмірах і слиновиділення поліпшується.

Діагноз «слинокам’яна хвороба» завжди підтверджується рентгенологічним дослідженням. При цій недузі на рентгенограмі дна порожнини рота зазвичай добре видно камені переднього й середнього відділів підщелепної протоки. Рентгенографічне дослідження залози з введенням в протоку контрастної речовини проводять тільки після згасання загострення.

Методи лікування цього захворювання спрямовані на те, щоб звільнити від каменів залозу або протоку, тим самим нормалізуючи роботу всього організму. Можна вимити камінь інтенсивним потоком слини. Дуже добре підвищує слиновиділення смоктання кислих цитрусових карамельок. Ще, щоб збільшити виділення слини, рекомендую регулярно масажувати область слинних залоз.

Дуже важливо зупинити подальший розвиток слинокам’яної недуги. На початковій стадії цьому сприяють сухе тепло, антибіотики, вживання продуктів, що збільшують слиновиділення, і пиття тричі на день по 6-8 крапель 1% розчину пілокарпіну гідрохлориду. При нагноєннях залози роблять під кутом, по ходу протоки, намагаючись не зачепити лицьовий нерв, розрізи щелепи. Ще, залежно від збудника, застосовують при лікуванні противірусні, протигрибкові й антибактеріальні засоби, а також препарати й вітаміни, що підвищують імунітет. Допомагає позбутися каменів, що сформувалися, накладення 1 раз на день на півгодини на залозу компресів із 30% розчином «Димексиду» й уведення в проблемне місце «Новокаїну». Додатково проводять електрофорез із йодистим калієм, прогрівають залозу грілками й ультра високими частотами. Ще дроблять камені при слинокам’яній хворобі ультразвуком. Але масово цей метод не застосовується, оскільки досить часто після цього недуга знову турбує.

Лікування вважається закінченим тільки при повному відновленні функцій слинних залоз.

При загостренні захворювання застосовують для зцілення сухе тепло, накладення на місце запалення компресів із камфорною олією і проводять бужування. У цьому випадку вводять в порожнистий орган буж — спеціальний інструмент у вигляді гнучкого або жорсткого (металевого) стержня. Розширивши таким чином протоки, промивають їх фурациліном чи риванолом. Із кожною процедурою діаметр розширення збільшують. Окрім цього, тричі на день уживають після їди по 6-8 крапель аптечного розчину вітаміну А. Якщо бужування неефективне, усувають болісну структуру хірургічним методом. Каменю у вивідній протоці позбавляє розтин протоки, а при каменях у підщелепній залозі й при рецидиві слинокам’яної хвороби після видалення з протоки каменю проводять повне видалення залози. Якщо камінь знаходиться в привушній слинній залозі, то видаляють лише ділянку з каменем. Після операції з метою попередження виникнення слинного свища (нориці) протягом кількох днів на привушну область накладають тісну пов’язку, хворий харчується лише рідким і за півгодини до їди вживає по 10 крапель аптечної настоянки беладони.

Іноді при сіалолітіазі в області привушних і значно рідше в області підщелепних і під’язикових залоз виникають свищі. Впоратися зі свищем на початковій стадії допомагає введення тричі на тиждень у нористий хід 5% йоду.

Рано чи пізно на фоні слинокам’яної хвороби може розвинутися паротит, тому з лікуванням захворювання не слід затягувати.

Дуже добре слинокам’яна хвороба, у тому числі зі свищами, приборкується засобами народної медицини. На початковій стадії захворювання рекомендую змішати 1 ампулу 0,5% «Новокаїну», сирий білок курячого яйця, по 1 ч.л. меду й соняшникової олії, а потім ретельно змастити приготовленою маззю ротову порожнину. Робити так щодня на ніч. Через 2 тижні, окрім цього, додатково застосовувати в лікуванні істод сибірський. Потрібно 1 ст.л. подрібненого коріння рослини залити в емальованому посуді склянкою води кімнатної температури, витримати 40 хвилин на киплячій водяній бані, настояти 10 хвилин, процідити і вживати по 2 ст.л. настою 4 рази на день за півгодини до їди. Якщо вживати лікувальний засіб у такій дозі 5 разів на день, це дозволить упоратися із запаленням слизових дихальних шляхів, діареєю (пронос), уретритом і циститом. Примочки й компреси з настоєм істоду сприяють швидкому загоєнню наривів, карбункулів і фурункулів.

Обов’язково при лікуванні слинокам’яної хвороби випивати щодня не менше 1 склянки натурального березового соку. Це дозволяє знизити ризик утворення каменів, зупинити розвиток запалення й зміцнити імунітет. Можна готувати з бруньок, листя й молодих гілок берези, як чай, відвар і пити його по 0,5 л на день. Окрім березового, рекомендую пити щодня, чергуючи, свіжовичавлені морквяний і капустяний соки. Паралельно вживати хвойний настій. Треба залити 1 л окропу 5 ст.л. хвої, прокип’ятити 20 хвилин на слабкому вогні, настояти 3 години, процідити й пити по 1/2 склянки настою двічі на день. Також імунітет підвищується, якщо регулярно заварювати, як чай, і вживати настій трави ехінацеї.

Антисептичну, болезаспокійливу дію при слинокам’яній хворобі проявляє настій чистотілу. Потрібно 1 ст.л. подрібненої трави залити склянкою окропу, настояти 1 годину, процідити і пити по 1/3 склянки настою тричі на день перед їдою. Одночасно вживати відвар кропу. Треба 2 ст.л. насіння рослини залити 0,5 л окропу, прокип’ятити 15 хвилин на слабкому вогні, процідити й пити по 100 мл теплого відвару 4 рази на день. Курс лікування — 3 тижні.

Прискорює одужання полоскання ротової порожнини. Щодня чергувати вживані з цією метою засоби.

Непогано залити ввечері 0,5 л гарячої води 1 ст.л. насіння цибулі, укутати посуд теплою ковдрою й залишити на ніч. Уранці процідити й пополоскати настоєм рот. Виконувати процедуру тричі на день.

Можна розвести в склянці теплої кип’яченої води 2 ст.л. евкаліптової олії й кілька разів на день полоскати розчином горло й ротову порожнину.

Корисно довести в емальованій каструлі до кипіння 1 л води, засипати в киплячу воду 5 ст.л. подрібненої хвої, проварити 0,5 години на слабкому вогні, зняти каструлю з плити й залишити на 3-4 години. Після цього процідити й використовувати настій 3-4 рази на день для полоскання горла й рота.

Ще при слинокам’яній хворобі полощуть ротову порожнину й горло кілька разів на день настоєм миколайчиків. Щоб його приготувати, 1 ст.л. трави заливають склянкою киплячої води, настоюють 2 години і проціджують.

Ефективно розчинити в склянці теплої кип’яченої води 1 ст.л. питної соди, добре змочити в розчині ватний тампон і обробити ним ротову порожнину. Виконувати процедуру кілька разів на день.

Окрім уживання протизапальних і антисептичних препаратів необхідно при слинокам’яній хворобі дотримуватися слиногонної дієти. У повсякденному раціоні повинні переважати молочні продукти, а також сирі овочі й фрукти, особливо корисні кислі. Слід частіше їсти з сухарями квашену капусту, журавлину й інші кислі продукти. Непогано щоразу перед їдою тримати у роті по кілька хвилин тонку часточку лимона. Це допомагає уникнути застою слини в залозі і сприяє видаленню з неї відмерлих клітин і бактерій. Досить корисні буряк і патисони — це просто джерело мінеральних речовин і вітамінів, а ще ці овочі покращують лужне середовище ротової порожнини, оздоровлюють кишечник і зменшують рівень холестерину в крові. Добре щодня вживати вітамін А. Якщо жувати й ковтати важко, всю вживану їжу можна заздалегідь трохи подрібнити. Для зменшення інтоксикації організму при слинокам’яній хворобі рекомендую пити якомога частіше теплими натуральні соки, морси, чай, молоко і відвар плодів шипшини. Обов’язково значно обмежити вживання сиру, риби й інших продуктів, багатих кальцієм, або ж повністю виключити їх із раціону, а курцям, окрім цього, на час лікування треба кинути курити.

Обов’язково вранці та ввечері ретельно чистити зуби не лише зубною щіткою, а й зубною ниткою. Після кожного чищення зубів не забувати полоскати рот теплим сольовим розчином (0,5 ст.л. солі на склянку води). Щоб уникнути рецидиву захворювання, за ротовою порожниною доглядати постійно. Для збільшення виділення слини потрібно хоча б 1 раз на день полоскати рот 1% розчином лимонної кислоти.

Із повагою — В’ячеслав Володимирович Варнавський, м. Київ