Здрастуй, «Бабушка»!

Усі творіння природи дивні. Одні з них радують своєю красою та витонченістю форм, інші притягують рідкістю та неповторністю. Омелу ж білу ні витонченою, ні неповторною не назвеш, та все ж хочу приділити їй увагу.

При першому погляді рослина вражає своєю незвичністю. Можливо, тому омелу в народі здавна називають «мітлою відьми», «чортовим помелом» або «лісовою повією» і складають про неї легенди. Згідно з однією з них, любила відьма літати на мітлі, змагаючись у повітрі з чорними дроздами. І ось якось вона залишила свою мітлу на високому дубі, та й забула про неї. Вранці наказала дроздам відшукати її. Птахи розлетілися в різні боки і побачили на високому дубі забуту мітлу, яка перетворилася на жовто-зелений кущик із білими соковитими ягодами. Дрозди із задоволенням їх поїли, хоча вони дуже отруйні, а кісточки-насіння рознесли по гілках інших дерев. Вони проросли й на деревах з’явилося багато таких віників. Відьма була задоволена, та їй не хотілося називати цей кущ «мітлою відьми», тому вона назвала його «лісовою повією». Повіє вітер і омела гойдається, — це означає, що відьма збирається в дорогу…

Ця рослина — вічнозелений кущ із голими виделчастими гілками, потовщеними у вузлах, які легко ламаються. Листя протилежне, шкірясте, витягнуто-еліптичне, сидяче, жовто-зелене. Квіти у омели дрібні, непоказні, жовтувато-зелені, розташовані по 5-6 у розвилках гілок. Цвіте рослина з кінця березня по травень. Плід — біла, соковита ягода з клейкою м’якоттю. Запилюють омелу комахи, чагарникові мухи, а насіння розносять птахи, які поїдають плоди рослини. Чистячи дзьоб об гілки інших дерев, вони звільняються від налиплого на нього клейкого насіння, після чого омела проростає на живому тілі дерева. Паразитує вона на липі, тополі, вільсі, березі, вербі, клені, дубі, білій акації, глоді, яблуні, груші, сливі, сосні та ялиці, прикріплюючись до дерев корінням-присосками, що призводить до їхнього засихання.

В давнину омелу вважали символом родючості, первісні люди були впевнені, що в цій дивній рослині живе божий дух, а згідно з римською міфологією герой Троянської війни Еней спускався за «золотою гілкою» омели в підземний світ. Таке ставлення до рослини очевидно пов’язане з її походженням. Адже омела не росте із землі, а приходить з неба і ніколи не стикається із землею, оскільки при цьому втрачає свою силу. Тому омелу після зрізу відразу кладуть на біле полотно.

Омела — дивна рослина. Ще давньоримський учений Пліній Старший звернув увагу, що, якщо жінка, котра довго не може завагітніти, починає постійно ходити з омелою, то незабаром це призведе до зачаття плоду. І чим детальніше вчені вивчають дію цього кущика-паразиту на організм людини, тим більше переконуються в його дивних цілющих властивостях. В омелі виявлені віскотоксин (біла аморфна речовина, що складається з багатьох амінокислот і цукрів), вісцерин, віскол, органічні кислоти, холін, ацетілхолін, інозит, вітаміни Е, С, фермент оксидаза, каучук, флавоноїди й вищі жирні кислоти. І саме наявність у цієї рослини безлічі таких цілющих речовин дозволила фармакологам Німеччини виготовити на основі листя омели досить ефективний протипухлинний препарат «Хеліксор».

Найбільш цілюща омела, що росте на вербі, дубі, груші, клені та глоді. Для приготування лікарських препаратів використовують молоді гілочки з листям рослини. Їх заготовляють пізно восени, зрізуючи гілочки секатором чи садовими ножицями. Сушать омелу в теплих провітрюваних приміщеннях, розстеливши тонким шаром на папері чи тканині. Досушують у сушарках при температурі 40-50°С. Зберігають суху, подрібнену сировину в щільно закритих банках у сухому темному місці.

Настої омели сприяють нормалізації тиску при гіпертонії, приборканню головного болю, захворювань серця, бронхіальної астми, нефриту, арт­риту, ревматизму, остеохондрозу й туберкульозу легень, вони позбавляють істерії, наслідків інсульту, судом, запаморочення, занепаду сил, атонії кишечнику (втрата тонусу його м’язів), зупиняють маткові, легеневі й носові кровотечі, а також перешкоджають прогресуванню епілепсії та атеросклерозу. Щоб приготувати лікувальний засіб, потрібно 15 г сухих, подрібнених із листям гілочок рослини залити 200 мл окропу, витримати до охолодження й процідити. Вживати настій по 1 ст.л. тричі на день. Можна 1 ч.л. подрібненої сировини залити 200 мл холодної кип’яченої води, настояти 8 годин, процідити й випити 80 мл приготовленого настою. Пити його, постійно готуючи свіжий, тричі на день. Лікуються настоями до стабільного поліпшення стану здоров’я. При лімфаденіті (запалення лімфатичних вузлів), окрім уживання, роблять із настоєм омели на болісні місця примочки, змінюючи їх у міру висихання. Спринцювання вранці та ввечері настоєм, а також введення на ніч у піхву просочених ним тампонів, дозволить жінкам швидко впоратися з білями та ерозією шийки матки.

Геморой перестане турбувати, якщо 1-2 рази на день приймати по 10-15 хвилин у теплому насиченому відварі омели сидячі ванни.

Компреси та примочки зі свіжовичавленим із листя омели соком прискорюють загоєння ран, трофічних виразок, наривів, фурункулів і сприяють розсмоктуванню деяких пухлин.

Закапування тричі на день у кожне вухо по 2 краплі соку позбавляє вушного болю.

Із неоперабельними пухлинами іноді вдається впоратися за допомогою настоянки омели. Треба 1 частину за об’ємом подрібнених із листям молоденьких гілочок рослини залити 5 частинами 70° спирту, настояти тиждень у темному місці при кімнатній температурі, процідити і вживати по 40 крапель настоянки тричі на день.

Відмінно приборкує гіпертонію настоянка, приготовлена з омели, що виросла на глоді. Потрібно наповнити літрову банку щільно на 1/3 об’єму свіжим подрібненим листям рослини, залити доверху горілкою, витримати 30 днів у темному місці при кімнатній температурі, процідити і вживати по 0,5-1 ч.л. настоянки тричі на день протягом 2-4 тижнів. Непогано змішати по 30 г листя омели й цвіту глоду, залити 1 ч.л. суміші склянкою окропу, через 30 хвилин процідити й пити по 60-80 мл настою тричі на день через годину після їди.

Щоб вигнати круглих глистів, треба перетерти сухими до порошку і змішати за об’ємом 1 частину листя омели та 2 частини кореня валеріани, а потім уживати по 1 ч.л. суміші ввечері перед сном протягом трьох днів. Усі ці дні їсти багато свіжої, подрібненою на тертці, моркви. Якщо глисти турбують дитину, потрібно 3 г сухого листя омели, перетертого до порошку, залити 200 мл киплячого молока, настояти до теплого, процідити й дати дитині випити настій на ніч. Пити його, постійно готуючи свіжий, 3 дні поспіль.

Нормалізувати менструальний цикл при надмірних місячних допоможе суміш листя омели білої, трави грициків і споришу, взятих порівну за об’ємом. Треба 1 ст.л. суміші залити склянкою води, довести до кипіння, проварити 15 хвилин на слабкому вогні, процідити й випити відвар після охолодження. Пити його, постійно готуючи свіжий, уранці натщесерце та ввечері перед сном. Можна подрібнити сухими й змішати по 6 г листя омели й коріння валеріани, залити суміш склянкою окропу, довести до кипіння, відразу зняти з вогню, процідити й після охолодження вживати кожні 2 години по 1 ст.л. приготовленого засобу.

Аденома передміхурової залози припинить розвиватися, якщо подрібнити й змішати 200 г кори ліщини, 100 г коріння вовчого тіла болотного, по 50 г листя омели, квіток гадючника в’язолистого та коріння кульбаби, залити 2 ст.л. суміші в емальованому посуді 600 мл окропу, прокип’ятити рівно 3 хвилини на слабкому вогні, настояти півгодини, процідити й пити по 80 мл настою тричі на день за 15 хвилин до їди та тричі — через 30 хвилин після вживання їжі.

При кольпіті (вагініт) і білях потрібно подрібнити й змішати по 1 ст.л. молоденьких гілочок із листям омели та трави деревію, залити суміш 1 л окропу, витримати до охолодження, процідити й поспринцюватися настоєм. Виконувати процедуру вранці після пробудження та ввечері перед сном до одужання.

У суміші з іншими рослинами омелу білу з успіхом використовують при лікуванні склерозу. Треба подрібнити сухими й змішати 25 г трави рути жовтої, по 20 г гілочок із листям омели білої, що паразитує на каштані чи глоді, цвіту кінського каштана й гречки, по 10 г трави буркуну лікарського, коріння цмину піскового й валеріани, залити ввечері 3 ст.л. суміші в термосі 600 мл окропу, витримати ніч, а вранці процідити, розчинити в настої за смаком мед і пити по 200 мл тричі на день. Курс лікування — 2 місяці. Після 10 днів перерви змішати, заздалегідь подрібнивши сухими, 15 г цвіту гречки, 5 г гілочок із листям омели, що виросла на березі, по 10 г листя гінкго білоба, цвіту кінського каштана, трави буркуну лікарського й деревію, залити 1 ст.л. суміші 200 мл окропу, настояти 30 хвилин, процідити й випити настій. Пити його, постійно готуючи свіжий, двічі-тричі на день протягом 2 місяців.

Звичайно, омела досить цілюща, але не варто забувати про токсичність цієї рослини і, щоб уникнути отруєння, потрібно строго дотримуватися рекомендованих у рецептах дозувань та уникати тривалого вживання приготовлених на основі омели препаратів. Протипоказане лікування нею при вагітності, астенії (хронічна втома), гіпотонії (знижений тиск), зниженні функцій щитовидної залози й при індивідуальній непереносимості цієї рослини.

Із повагою — Катерина Миколаївна Фриндак, Львівська обл.; e-mail: kateryna-fryndak@ukr.net